Це ознаки ацетонемічного синдрому (АС) - комплексу симптомів, обумовленого підвищеним вмістом в крові кетонових тіл: ацетону, ацетоуксусної і β-оксимасляної кислот - продуктів неповного окислення жирних кислот в клітинах організму в процесі їх використання як джерел енергії.

Такий стан найбільш часто зустрічається на тлі важкого перебігу гострих кишкових інфекцій, пневмонії та ГРВІ, при тиреотоксикозі, глікогенозах, захворюваннях органів травлення і анеміях, а також при тривалому голодуванні або ж при надмірному вживанні жирної і білкової їжі на тлі нестачі вуглеводів у раціоні.

Як же відбуваються ці зрушення?

В нормі наші клітини отримують енергію, здебільшого, при окисленні глюкози. Надлишки глюкози у дорослих відкладаються «про запас» у печінці у вигляді глікогену, і використовуються для утворення енергії за потреби. Та у дітей запаси глікогену у печінці незначні (чим менша дитина, тим менше запаси глікогену). Тому при фізичному навантаженні, голодуванні або надмірному споживанні білкової їжі, емоційному стресі, при гострих гіпертермічних станах запаси глікогену у дитини швидко виснажуються і виникає дефіцит глюкози. Дитячий організм для утворення енергії починає використовувати жири. При окисленні жирів в процесі їх метаболічного перетворення утворюються кетонові тіла та інші речовини і настає момент, коли швидкість утворення кетонових тіл стає вищою, ніж швидкість їх утилізації.

Надлишок кетонових тіл подразнює слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, пошкоджує ліпідний бішар клітинних мембран, посилює дефіцит кисню, і розвивається клінічна картина ацетонемічного синдрому.

Таким чином, запах ацетону і сам стан - це «крик» організму про те, що в ньому закінчилися запаси глюкози. На щастя, цей процес піддається корекції.
За наявності таких симптомів слід звернутися до лікаря.